Стосовно авторських прав на бази даних слід зазначити, що до цього об’єкту застосовуються в основному ті ж самі норми права, що й до комп’ютерних програм, тому зазначимо деякі особливості захисту цього об’єкта, що випливають з норм національного та міжнародного права.
Одразу слід зазначити, що Закон України «Про авторське право і суміжні права» в ст. 10 визначає бази даних, які не охороняються авторським правом. Мова йде про право «sui generis», що в контексті ст. 10 застосовується до тих баз даних, які не відповідають критеріям оригінальності.
В ст. 5 «Компіляції даних (бази даних) «Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право від 20 грудня 1996 року, прийнятого в Женеві Дипломатичною конференцією ВОІВ (далі — Договір), говориться, що компіляції даних або іншої інформації в будь-якій формі, які за підбором і розміщення тексту є результатом інтелектуальної творчості, охороняються як такі. Така охорона не розповсюджується на самі дані або інформацію і не обмежує будь-яке авторське право, яке відноситься до самих даних або інформації, що міститься в компіляції.
В зв’язку з таким формулюванням, на наш погляд, слід розрізнити два суттєві моменти.
По-перше, інформація, що міститься в базі даних, може являти собою оригінальний твір.
По-друге, інформація, що міститься в базі даних, може не являтись оригінальним твором.
Щодо першого зазначимо наступне. В ст. 5 вищезгаданого договору зазначається, що охорона бази даних не розповсюджується на самі дані або інформацію і не обмежує будь-яке авторське право, яке відноситься до самих даних або інформації, що міститься в компіляції. Очевидно, мова йде про те, що охорона бази даних не включає в себе автоматично охорону її структурних компонентів — творів, оскільки вони захищаються окремо. В підтвердження цього аргументу може свідчити також ст. 9 Закону України «Про авторське право та суміжні права», де зазначається, що частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону (тобто охороняється як твір формально самостійно).
Варто звернути увагу також на те, що зазначене стосується також програмного забезпечення складних, багатоступеневих баз даних, яке є їх структурним компонентом з технологічної точки зору. З цього приводу доречно навести також правило ч. 2 ст. 1 Директиви 96/9/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу від 11 березня 1996 року «Про правовий захист баз даних», де говориться, що Захист за цією Директивою не застосовується до комп'ютерних програм, які використовуються при створенні чи використанні баз даних, доступних за допомогою електронних засобів.
Таким чином, ми приходимо до висновку, що законодавство в правовій дефініції бази даних як умову ставить вимогу до властивостей структурних компонентів бази даних бути віднайденими за допомогою електронних засобів, але, в той же час, правовий захист бази даних не включає в себе захисту програмного забезпечення бази даних як окремого твору.
Щодо другого — твердження про те, що в базу даних структурно може входити інформація чи дані, які не є творами, слід зазначити наступне.
Ч. 2 ст. 3 вищеприведеної Директиви встановлює, що захист авторського права на бази даних, який передбачається цією Директивою, не поширюється на їхній зміст і не перешкоджає жодним правам, які існують стосовно самого вмісту, а ст. 13 Директиви зазначає, що ця Директива не перешкоджає положенням, що стосуються, зокрема, авторського права, прав, пов'язаних з авторським чи іншими правами та обов'язками, що існують щодо даних, творів чи інших матеріалів, які входять до бази даних, патентних прав, торгових марок, прав на промислові зразки, захисту національних надбань, законодавства про обмежуючі дії та несправедливу конкуренцію, торгових таємниць, безпеки, конфіденційності, захисту даних і невтручання в приватне життя, доступу до офіційних документів, а також договірного права.
Як видно, зазначене правило Директиви не виключає можливості захисту інформації чи даних в базах даних за допомогою інших механізмів правової охорони, наприклад, відповідно до Закону України «Про інформацію», за допомогою норм права промислової власності, тощо.
Аналізуючи питання захисту авторських прав на бази даних, варто звернути увагу на положення ч. 1 ст. 7 Директиви, де говориться, що держава-член передбачає право для розробника бази даних, який продемонструє, що було зроблено якісно та/чи кількісно значні інвестиції в отримання, перевірку чи представлення вмісту, запобігати витягненню та/чи повторному використанню всього вмісту бази даних чи значної її частини у якісному чи кількісному вимірі.
При цьому, під «витягненням» розуміється постійна чи тимчасова передача всього вмісту бази даних чи значної її частини іншому носію інформації в будь-який спосіб та в будь-якій формі, а під «повторним використанням» будь-яку форму оприлюднення всього вмісту бази даних чи значної її частини шляхом розповсюдження копій, здачі в найм, шляхом передачі в оперативному режимі чи іншої форми передачі.
Варто звернути увагу, що правило статті 7 Директиви, захищаючи інтереси автора, спрямована на врегулювання питань, пов’язаних саме з структурними компонентами бази даних.
Вважаємо, що таке формулювання не заперечує положення про те, що захист бази даних не розповсюджується на захист її структурних компонентів-творів, оскільки, витягнення та повторне використання інформації забороняється при двох умовах:
— якщо автор доведе, що було зроблено якісно та/чи кількісно значні інвестиції в отримання, перевірку чи представлення вмісту;
— якщо ці дії суперечать нормальному експлуатуванню бази даних чи невиправдано завдають шкоди законним інтересам розробника бази даних.
Крім того, згідно п. 4 ст. 7 Директиви, зазначене право розробника бази даних, застосовується незалежно від того, чи підлягає відповідна база даних захисту авторським правом чи іншими правами. Також воно застосовується незалежно від того, чи підлягає вміст відповідної бази даних захисту авторським правом чи іншими правами. Захист баз даних відповідно до цього права, не перешкоджає правам, які існують щодо їхнього вмісту.
Таким чином, право перешкоджати «витягненню» та «повторному використанню» відносно баз даних може бути реалізовано при певних умовах. Загалом, наявність такого правила в Директиві підводить до цікавого висновку — з метою захисту прав розробника на базу даних, забороняється при певних умовах тиражувати, розповсюджувати інформацію, в тому вигляді, в якому вона входить до бази даних, оскільки вважається, що це порушує права вцілому на базу даних.
Іншим важливим моментом, який не можна ігнорувати в даному випадку, є те, що з формулювання ч.1 ст. 7 Директиви випливає та обставина, що правило відносно «витягнення» та «повторного використання» бази даних є декларативним. Безпосередньо, це вбачається зі слів «… держава-члена передбачає право…». Таке формулювання вказує на те, що національна правова система в галузі авторського права повинна містити відповідні норми, спрямовані на розвиток цього положення Директиви, тобто норма Директиви є своєрідним «керівництвом до дії» державам-членам, а прямої дії на території України ці положення по-суті, не мають. Пряму дію на території України, в даному випадку може мати тільки положення щодо необхідності передбачати зазначене право в національному масштабі.
© BRIORIUM PRIORITAS GROUP 2009
|
